Кожен християнин хоче постити по-справжньому. Принаймні так би мало бути. Яка бо користь від фальшивого посту? Для чого тратити сили і час, щоб постити неправдиво і не мати від нього ніякого зиску?  Однак не всі християни пам’ятають про ці особливості справжнього посту. Хто нас може краще навчити як не наш Господь Ісус та Його святі послідовники? Саме святі, які вийшли з-поміж нас і досягли нечуваної святості та перебувають з Господом є для нас прикладом, як піст може допомогти нам у наближенні до Господа. Одним з таких вчителів є Святий Василій Великий, який навчав: «Справжній піст — це віддалення від себе злого, здержливість язика, стримання себе від гніву, здавлення в собі лихих пожадань, обмови, брехні, кривоприсяги. Бути вільним від тих речей — це справжній піст. І саме в цьому лежить добро посту». Сьогодні наша думка йде про піст – як про віддалення від себе всякого зла.

Перше за все ми повинні дбати у час посту за віддалення від себе всякого зла. Від народження Господь вклав у кожну людину усвідомлення добра і зла, і це ми називаємо природнім законом. Згодом, коли дитинка підростає, починає усвідомлювати все більше і більше, що ж таке добро і що таке зло. Цьому сприяють родина, друзі, школа, одним словом – середовище, де дитина формується. Християнське виховання на основі Євангелія і 10 Божих Заповідей тут відіграють надзвичайно важливу роль. Приклад родичів також допомагає дитині зрозуміти, що добре, а що зле: добрий приклад сприяє розвитку доброти дитини, а поганий приклад руйнує добрі прагнення і погано впливає на майбутнє життя.

Ми кожного дня маємо різні нагоди і спокуси вчинити щось злого: сказати неправду, понервувати когось, осудити чи зле відповісти, проігнорувати чи зневажити наших ближніх. Навіть у молитві «Отче наш» ми щоденно молимося «визволи нас від лукавого», тобто від зла і від диявольського впливу. Таким спобом ми просимо у Господа допомоги і заступництва у спокусах. Але, щоб зуміти віддалятися від зла, необхідно зрозуміти що ж таке зло. Кажуть філософи, що всяке зло – це відсутність добра. І так само ми часто виправдовуємо себе, мовляв, ми нічого злого не вчинили. Ану запитаймо себе: а що ж доброго ми вчинили? Чи ми стали комусь у пригоді? Чи наші ближні від нас отримують якусь користь, пораду, допомогу, радість і потіху? Саме у час посту варто перевірити своє життя, зробити таку перевірку – тест на людяність: чи я не чиню зла (тут варто перечитати 10 Божих Заповідей і, якщо я їх ще не знаю напам’ять, то старатися вивчити і знати) і чи я чиню добро?  Не чинити зла – це ще не означає чинити добро. Не чинити добра – це вже є зло, бо людина покликана своїм життям творити добро.

Кожен з нас переживає так звану внутрішню боротьбу між добром і злом. Хочу процитувати Вам слова апостола Павла, дуже близькі кожному з нас про те, як добро і зло ведуть боротьбу між собою і полем цієї боротьби є саме людина: «Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю. Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий. Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то - ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається; мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий, але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах. Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти?». (Рим 7,15-24). З цих слів апостола Павла ми бачимо, що Господня допомога у боротьбі проти зла є необхідна, наші людські сили є обмежені.

Апостол Павло в іншому місці дає поради як поводитися християнинові: «Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро… Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим 12, 17.21).

Тому, дорогі християни, використовуймо час посту, щоб практикувати правило християнської праведності: «Вистерігайся злого – твори добро». Щоб це правило практично втілювати в життя, пам’ятаймо про головні добрі діла, якими ми покликані змінювати себе і світ навколо нас – більше молитися, практикувати піст-стриманість і чинити конкретні діла милосердя – давати милостиню.

о. Йосафат Бойко, ВС

Джерело: Прес служба Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Дві тисячі років тому дорога між Вифлеємом та Єрусалимом була наповнена вигуками погоничів, криками тварин і скрипом коліс. Благочестиві паломники і діловиті негоціанти, суворі римські легіонери і мирні поселяни рухалися по ній в обох напрямках. 

Нічим не виділялася серед інших мати з немовлям-сином і літній худорлявий чоловік...  Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до Єрусалимського храму, їх зустрів сивий старець Симеон. Він узяв немовля на руки, і промовив: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико...».

Які у Вас були передчуття, коли Ви вперше їхали в зону, де відбуваються військові дії?

Перша поїздка в зону бойових дій, це було таким дуже чітким кроком у невідоме. В моєму особистому досвіді це було таким, безпрецедентним рішенням, але попри те, воно було зроблено в час, коли не існувало інформації в ЗМІ про те, що діялось там, доходили лише відомості, що там реальні бойові дії відбуваються, але я не бачив інформації про священиків, які були там, а відтак, це було таким собі кроком у невідоме.

altЗ 21 по 23 жовтня в Івано-Франківській духовній семінарії ім. свщмч. Йосафата відбулись Дні духовної віднови, які проводив ігумен монастиря  Царя Христа, що в м. Івано-Франківську – ієрм. Йосафат Хаймик, ЧСВВ. Сьогодні ми маємо нагоду запропонувати вам ексклюзивне інтерв’ю, яке дав о. Йосафат для нашого семінарійного сайту.

Go to top