Зранку 17 квітня у Страсну П’ятницю в семінарійному храмі Священнномученика Йосафата під спів стихири “Тебе, що світлом…” було виставлено для молитовного почитання Плащаницю Господа нашого Ісуса Христа.

В цій стихирі ми сьогодні співаємо: “Ось тепер бачу тебе, що заради мене добровільно прийняв смерть! Як поховаю тебе, мій Боже? Або якою плащаницею обгорну? Якими ж руками діткнуся нетлінного твого тіла? Та й які, Щедрий, пісні заспіваю на твій відхід? Величаю страсті твої, оспівую твій похорон з воскресінням, кличучи: Господи, - слава Тобі!”

Тож припадаючи до похоронного полотнища Ісуса Христа –  Плащаниці, - запитаймо себе, з якою душею поклоняємося Його страстям, прямуючи до “торжества всіх торжеств і свята над святами”, – величного празника Воскресіння? Адже смерть і похорон в Особі Христа маємо сприймати в контексті воскресіння і, отже, наші душі повинні вілродитися до нового життя в Бозі, єдиного у Пресвятій Трійці.

Володимир Грабик
семінарист V-го курсу