У сиропусну неділю св. Євангеліє вчить нас про важливість примирення і про взаємне прощення. На вечірні і утрені цієї неділі співають про Райський сад, який ми втратили через упадок Адама і Єви. Ця стихира нагадує нам, що на землі ми є вигнанцями, а наш правдивий дім – Вічний Рай, Небесне Царство і що пасхальне паломництво провадить нас до вічної Батьківщини.
         У давнину по монастирях Сходу був гарний звичай, відбувати обряд взаємного прощення у Сиропусну Неділю. Цей обряд виконувався ввечері після скромної вечері. Всі монахи у присутності вірних взаємно просили один в одного прощення за свої провини, обіймалися і давали поцілунок миру. Також і миряни просили між собою взаємного прощення. Подекуди при обряді прошення співали стихири Пасхи, а остання стихира закликала всіх до прощення:”… і друг друга обнімімо, скажімо, браття і тим, що ненавидять нас, простім все… ”. Цей спів стихир Пасхи мав означати, що як у дні Христового Воскресіння, так і тепер на вступі до Великого Посту треба все простити задля Христа, який постив задля нас, терпів і воскрес. На “Господи взиваю” ми співаємо:”Стримаймось від пристрастей, так як ми стримуємось від поживи, і витримаймо, щоб бути гідними побачити Святе Страждання нашого Бога і радість Його Святого Воскресіння”.
         Справді, яке велике значення для нас має ця свята Неділя Прощення. Цей дуже зворушливий обряд взаємного прощення відбувся і в нашій Івано-Франківській Духовної Семінарії. Особливо цікавим був він для студентів-семінаристів першого курсу, що вперше брали участь у цьому дійстві. На початку відслужилася вечірня, яку провів о. д-р О. Каськів у співслужінні дияконів А. Чорненка і А. Євчука. А після вечірні отці і студенти відбули акт прощення зі словами: ”Простіть мені отче”.
         Направду велике це дійство, бо простивши один одному, ми з чистою душею можемо розпочати цей святий час Великого Посту.
        Просімо в Ісуса сильної віри та духовного прозріння, каймося та кличмо за Ним, щоб не залишитися у вічній темряві невірства.
Вгору