altСеред вірних УГКЦ шириться шпаргалка – інакше її не назвати – під сенсаційним заголовком «Мерзота запустіння: Маніпулювання Божим Милосердям». Якби це була «бумажка», яку зазвичай хулігани наклеюють на вуличних дошках об’яв, − можна було б плюнути і відійти: бо це було б рівним отим «графіті», які ночами різні безхатченки й інші антисоціальні елементи пишуть з різними викрутасами латинськими чи українськими літерами.

Аж ні! Тут розмножено на сортовому крейдованому папері, з кольоровими ілюстраціями! Текст дихає неприхованим жлобством, ненавистю і прикликанням найчорніших сил зла. А про що, власне, річ? Та про логотип, тобто графічний знак, що його Святий Престол у Римі запропонував помісним Католицьким Церквам для відзначення нинішнього Святого року Божого Милосердя… Малюнок виконаний не в класичному мистецькому варіанті, а в символічно-модерному, втім, зрештою, як робляться нині інші церковні й нецерковні (світські) логотипи: графічно виразно, з лініями й кольорами, які належним чином вписуються у круг, еліпс або іншу форму, близьку до нагрудного значка, медалі або ж плаката.

Це є форма сучасного дизайну, в якій поєднано бажання митця викликати у глядача миттєве сприйняття і зрозуміння ідеї свята чи події, до яких зображення прив’язане. У логотипах обов’язковим є асоціативне сприйняття, оригінальність, небуденність образу. Отже, на логотипі, приуроченому до 2016-го року, як року Божого Милосердя, зображено в символічно-алегорічній образності, як Милосердний Господь Бог і Спас наш Ісус Христос, Якого благословив як жертву на викуп грішного людства Бог-Отець, пригортає грішну людину (впалого Адама). Логотип закликає нас бути милосердними до всіх страдників, як Отець – милосердний до Сина, а через Нього до всіх нас. Ідея гарна, і святі лики Христа і страждаючої людини так зближені, що одне око у них ніби спільне – вони з однаковим болем дивляться на світ і гріх, що обтяжує людину…

І ось саме над цим оком – найбільше знущається анонімний автор шпаргалки «Мерзота запустіння...». Чого тут тільки не додумано! Скільки отрути не вилито! І яких маніпуляцій не вчинено навколо самого малюнка логотипу, його композиції, кольорів, лінійного та малярського виконання! Переказувати – гидко. Уже сам факт, що шпаргалка анонімна, багато про що говорить. Автор чи автори, не бажали продемонструвати свою ницість і нікчемність; зрештою, свою єресь цитуванням якоїсь «Книги Істини», приписуванню Господу Ісусу Христу якихось дивних «розвінчувальних» цитат, спрямованих проти Католицької Церкви. А найдивніше – це графічні асоціації найменших деталей логотипу з масонськими знаками, з факелом ілюмінатів, вгадуванням профілю голови козла, циркулем «вільних мулярів» масонів і, зрештою, із сатаною; згадуванням апокаліпсичного звіра. Невинний і простенький малюнок логотипу, приурочений до року Божого Милосердя, ці суб’єкти, автори коментаря до рисунка, наскільки демонізували, що тут на пам’ять приходить євангельська притча про тріску в чужому оці і непомічання колоди у власному оці. Мабуть, якби логотип був іншим, скажімо, в ренесансному стилі, близькому до творів геніального Рафаеля, тоді ці ненависні злостивці знайшли б «масонські знаки» і там. «Бо у злості нема милості», − як каже нам українська народна приказка. Позбудьтесь цієї диявольської злості, панове! Підіть до сповіді і покайтесь за цю грудку бруду, яку ви кинули на рік Божого Милосердя і на невинний значок, що символічно нагадує мільйонам вірних про цей рік!

 

доктор східних церковних наук,
член Національної спілки художників України,
провідний науковий співробітник
Музею мистецтв Прикарпаття,
завідувач кафедри гуманітарних наук,
доцент, декан гуманітарного факультету
Івано-Франківського Богословського Університету

Козінчук Віталій Романович

Вгору