16 вересня ректор ІФДС прот. Олесь Будзяк і віце-ректор ІФДС прот. Андрій Чорненко взяли участь у освяченні Київського семінарійного храму Пресвятої Тройці.
16 вересня, здійснилось те, до чого ми прагнули вісім років – освячення на честь і славу Пресвятої Трійці семінарійного храму Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ. Блаженніший Святослав, Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви, звершив чин освячення храму та престолу. У вищеописаному дійстві приймали участь багато єпископів з різних єпархій та екзархатів України та Європи – це єп. Степан (Меньок) екзарх Донецький, єп. Йосафат (Говера) екзарх Луцький, єп. Михайло (Бубній) екзарх Одеський, єп. Василь (Тучапець) екзарх Харківський, Давид (Мотюк) єпископ Едмонтонський, єп. Борис (Ґудзяк) екзарх Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу, єп. Богдан (Дзюрах) секретар синоду єпископів УГКЦ та архієп. Харківський та Полтавський Ігор (Ісіченко). Семінарійна спільнота мала честь приймати у стінах новозбудованого храму також багатьох ректорів, священиків, які приїхали з різних частин як України, так і цілого світу.
Вартує зауважити, що ректор прот. Петро Жук та префект з економічних питань о. Андрій Дорчак семінарії були нагороджені хрестом з прикрасами за розбудову семінарійного комплексу. Також були зачитані декрети про призначення прот. Миколи Семенишина духівником семінарії, а о. Інокентія Волошина префектом з питань дисципліни.
Сьогоднішнє торжество переживає не лише семінарія Трьох святителів, не лише окремі єпископи, священики чи вірні, але й ціла Церква, частиною якої є всі ми. Вісім років семінарія існувала без відповідних приміщень, без Церкви, яка по своїй суті є вінцем та серцем всього комплексу, тому символічно знаходиться посередині й поєднує два корпуси семінарії. Символічно, що храм є посвячений на честь Пресвятої Тройці, яка є джерелом і основою всього, що існує, тому спілкування-молитва з особами Пресвятої Тройці, стане початком істинного богословствування та освячення кожного семінариста.
Церква є початком, а водночас звершенням, до неї прямує людина і через неї діє Бог, тут відбувається спасіння і навернення, бо саме в ній Бог зустрічає людину, щоб її зцілити через Таїнства, в яких невидимо, але реально діє «правиця Його». Церква також не є обмежена видимими кордонами й стінами, бо «Дух віє куди забажає» (Йо 3, 8). А через наше освячення мають доступ до святості ті, хто такого досвіду ще не мав. Літургійна або спільна молитва не має закінчуватися для нас межами храму, але звершуватися також і поза церквою, переходити у «космічну літургію», де людина буде служити людині, створеній на «образ Божий» і покликаною до «життя у Христі». На Божественній Літургії сам Бог, применшуючи себе, служить нам, щоб людське єство піднести до висот богоподібності, а «де Церква, там і Дух Божий, де Дух Божий, там і Церква і вся благодать, а Дух є істина», яка вчить як жити і що робити, щоб осягнути спасіння. Саме таке значення має церква для тих, хто з вірою приходить до неї.
Велику подяку складаємо на руки наших жертводавців та добродіїв, всіх тих, хто підтримував та долучився до того, щоб наша семінарія набула остаточного вигляду та масштабу.