Семінаристи на волонтерській службі
У Івано-Франківській Духовній Семінарії є Братство святого священномученика Йосафата, при якому діє Волонтерська Служба Місійно - Харитативної Діяльності (ВСМ-ХД). Семінаристи-волонтери відвідують медичні та освітні установи, і несуть світло Христової науки тим „... що в темряві перебувають„ (Лк. 1, 79), слідуючи заповіту Христа: „ідіть і навчіть усі народи...” (Мт. 28, 19).
На даний час, Волонтерська Служба має налагоджені зв’язки з дирекцією та керівниками таких закладів міста Івано-Франківська як:
• Обласна психоневрологічна лікарня №3
• Геріатричний пансіонат (будинок для пристарілих)
• Клініка Медуніверситету
• Притулок для неповнолітніх
• Обласний онкодиспансер
• Школа-інтернат №1
де волонтери проводять катехизацію, євангелізацію та просто духовні бесіди з людьми та дітьми, які цього дуже потребують.
Одним із осередків ВСМ-ХД є загальноосвітня обласна середня школа-інтернат для дітей-сиріт, та дітей, які залишились без піклування батьків. У цьому інтернаті налагоджено тісну співпрацю з дирекцією, педагогічним колективом та вихователями, які намагаються у всьому допомогти і посприяти семінаристам.
9 волонтерів, що є закріплені за цим інтернатом, щотижня проводять катехизацію у всіх класах (з 1 по 11), уже на протязі кількох років; третій клас цього року готується до першої сповіді та урочистого Святого Причастя.
Також у цьому інтернаті функціонує каплиця святого Миколая, де щонеділі відправляється Служба Божа, протягом Великого посту - хресна дорога (кожного вівторка), і по можливості -молебні.
Брати-семінаристи докладають всіх своїх зусиль, щоб прищепити дітям любов до Бога і України, засівають у їх ще зовсім юні і молоді душі і серця зерно Христової науки, яке, надіємось, колись проросте і принесе плід в десять, п’ятдесят чи сто разів (як сказано в притчі про сіяча).
Будь-яка робота вимагає великих зусиль, старання, бажання і любові. Не є винятком і не є легшою від будь-якої іншої праці і волонтерська діяльність, яка вимагає від людини в першу чергу доброї волі, бажання, великої любові і самовіддачі. Але, на мою думку, серед усіх закладів, які обслуговує ВСМ-ХД, найбільш специфічною є саме ця школа-інтернат, де волонтерам, окрім вміння катехизувати та євангелізувати, ще необхідні такі риси, як терпіння, витривалість, наполегливість, вміння вислухати і порадити.
Тут, як і у інших школах, навчаються діти. Але вони не є такими ж як всі. У кожного з них своя життєва історія, своя „хресна дорога”. Хтось не має батьків, у когось вони – є, але з певних причин позбавлені прав на виховання дитини.
Немає, напевно, ближчих людей, ані ж ті, у кого спільне горе. Дивлячись на цих дітей, розумієш - не зможе їх вповні зрозуміти той, у кого життєва дорога не перетинається з їхньою. Але діти не скаржаться на те, що вони є в інтернаті. Він став для них рідною домівкою, де всі діти – рідні брати і сестри, а вчителі і вихователі – стараються бути для них рідними батьками.
Нелегка місія випадає і семінаристам. Діти – це ніби чисті аркуші паперу. Що на них напишеш в дитинстві, те їм залишиться на ціле життя. Нажаль, перші рядки уже вкриті розпачем, розчаруванням, душевним болем, тривогою, горем... і вони будуть в їхніх серцях і душах на завжди. Єдине, що залишається робити волонтерам, – це не старатися змінити оті написи, а спростувати їх, показати, що життя не є таке жорстоке, а жорстокі самі люди, і записати рядки, сповнені радості, щастя і надії на краще майбутнє...
Тарас Савчук
II помічник
Координатора ВСМ-ХД
